Що таке опалубка і як вона працює: типи, серії та сфери застосування

Опалубка — це тимчасова або багаторазова допоміжна конструкція, що використовується в монолітному будівництві для формування заданої геометричної форми при заливці бетонної суміші або залізобетонних конструкцій.

Її основна функція полягає у витримуванні тиску свіжоукладеного бетону до моменту набуття ним необхідної міцності, після чого конструкцію, як правило, демонтують (розпалубляють).
В Україні тривалий час переважало цегляне будівництво, однак за останнє десятиліття моноліт став основним форматом для житла та комерційних об’єктів. Разом із цим зріс попит на професійні опалубні системи.

Тож далі у статті розглянемо які бувають типи опалубки, з чого складаються та від чого залежить вибір системи під конкретний об’єкт.

У монолітному будівництві опалубку насамперед поділяють за принципом її використання в процесі бетонування. Цей поділ базовий і визначає загальну логіку роботи системи, незалежно від матеріалу, формату чи складності конструкції.

Незнімна опалубка

Незнімна — після бетонування не демонтується, а залишається частиною конструкції. Окрім формування геометрії, вона може виконувати додаткові функції — конструктивні, захисні або експлуатаційні. У такому підході опалубка розглядається не як тимчасовий елемент, а як компонент майбутньої будівлі.

Знімна опалубка

Знімна опалубка використовується як тимчасова форма для бетонної суміші. Вона утримує бетон, а після — демонтується та може застосовуватися повторно. Саме цей тип лежить в основі більшості сучасних монолітних рішень і забезпечує контроль точності, геометрії та технологічного процесу.

У контексті роботи зі знімною опалубкою, виокремлюють спеціалізовану опалубку. Вона призначена для конкретних конструкцій, форм або технологій бетонування, де стандартні рішення не дають потрібного результату. Застосовується у випадках, коли вирішальне значення мають геометрія, висота, темп робіт або особливі умови виконання бетонних робіт.

Опалубку виготовляють із різних матеріалів — дерева, пластику, металу. Далі розглянемо детально кожен із них.

Дерев’яна опалубка — найпростіша та найдоступніша. Її збирають вручну з доступних матеріалів (дошки, бруси, фанера) безпосередньо на об’єкті. Зазвичай використовують для одноразового побутового будівництва — стрічкові фундаменти, сходові марші у приватних будинках, паркани чи дрібні допоміжні конструкції.

Такі системи не розраховані на високу повторність чи значні навантаження: деревина може деформуватися під тиском бетону, реагує на вологу та потребує додаткового підсилення. Проте для побутових задач дерев’яна опалубка залишається зручним рішенням — її легко виготовити та швидко підлаштувати під необхідну форму.

Пластикова опалубка. Її основна перевага — невелика вага. Таку систему зручно монтувати там, де неможливо використати кран, або на невеликих об’єктах, наприклад, у котеджному будівництві.

Варто зауважити, що під час роботи з пластиковою опалубкою є декілька моментів, які варто враховувати: матеріал потребує обережного монтажу без ударного інструменту, може реагувати на вібрацію під час ущільнення бетону й змінювати жорсткість за високих температур. Також поки що такі системи не надто поширені на ринку, тому вибір виробників обмежений.

Картонна опалубка використовується для формування окремих вертикальних елементів, найчастіше — круглих колон. Вона виготовляється з багатошарового картону зі спеціальним внутрішнім покриттям і застосовується як знімна спеціалізована система. Після бетонування — демонтують, при цьому вона забезпечує рівну поверхню та точну геометрію без складного монтажу.

Металева опалубка — це багаторазова система заводського виробництва, у якій щити виготовляють зі сталі або алюмінію. Конструкція має високу міцність, витримує тиск свіжого бетону без деформацій і забезпечує точність форми під час бетонування.

Завдяки жорсткій металевій рамі металева опалубка надійно тримає форму під час бетонування і дозволяє працювати з різними типами конструкцій.

Металева опалубка здатна витримати значні навантаження, тому підходить як для житлових, так і для промислових об’єктів.

Горизонтальна опалубка

Горизонтальна опалубка — це система, яка використовується для формування перекриттів і плит між поверхами.

Основні елементи горизонтальної опалубки:

• стійки — сприймають основне навантаження від бетону
• триноги — утримують стійки у вертикальному положенні під час монтажу
• головки (корони або вилки) — фіксують балки та передають навантаження на стійку
• балки H20 — утворюють каркас і рівну площину для фанери
• фанера (або спеціальна дошка для опалубки) — створює гладку поверхню майбутнього перекриття.

Детальніше про конструкцію, елементи та принцип роботи горизонтальної опалубки можете дізнатись за посиланням.

У випадках, коли перекриття мають значну товщину або виконуються на великих висотах, горизонтальна опалубка доповнюється опорним риштуванням.

У роботі з горизонтальними конструкціями важливо розуміти різницю між опалубкою та опорним риштуванням: опалубка — відповідає за формування геометрії плити перекриття (задану товщину, рівність поверхні та контури бетонного елемента), але вона не сприймає основне навантаження, а працює спільно з опорним риштуванням, що бере на себе всю вагу бетонної конструкції на етапі бетонування та твердіння.

Залежно від висоти, навантажень і умов об’єкта в монолітному будівництві застосовують рамне або модульне (рожеткове) опорне риштування. Кожен тип має свої конструктивні особливості та використовується під конкретні задачі — від типових житлових будівель до складних промислових і інфраструктурних споруд.

Детальніше про типи опорного риштування, принципи його роботи та сфери застосування читайте у нашій статті «Опорне риштування для моноліту: типи, системи, застосування».

Панельні системи горизонтальної опалубки

У сучасній європейській практиці поряд із класичними системами перекриття на балках і фанері все частіше застосовують панельну горизонтальну опалубку. Це готові модулі заводського виготовлення з алюмінієвим або сталевим каркасом та інтегрованим настилом — фанера або композит.

Панелі формують площину перекриття й не потребують збирання з дрібних елементів. Монтаж відбувається швидше, кількість комплектуючих на будівельному майданчику зменшується, а сама система легше контролюється з погляду логістики та експлуатації. Цей формат особливо ефективний на об’єктах із типовими поверхами та повторюваним перекриттям.

Водночас такі системи вимагають іншого підходу до планування робіт і мають вищий поріг входу. Через це на українському ринку панельна горизонтальна опалубка наразі використовується обмежено й значно рідше, ніж класичні балочно-фанерні рішення.

Вертикальна опалубка

Вертикальна (щитова) опалубка — це система, яка використовується для формування стін, колон та інших вертикальних конструкцій.

Основні елементи вертикальної опалубки:

• щити — формують площину конструкції
• стяжки — з’єднують протилежні щити й витримують тиск свіжого бетону
• замки, кутові елементи, ригелі та підкоси — забезпечують жорсткість, точність і фіксацію опалубки у проєктному положенні

Докладніше про вертикальні системи та елементи вертикальної опалубки можете переглянути за посиланням.

Одним із різновидів вертикальної опалубки є щитова система. Вона складається з уніфікованих щитів стандартних розмірів, які швидко з’єднуються між собою в суцільну площину. Такий підхід добре працює на об’єктах із повторюваною геометрією, де важливі стабільний темп робіт і передбачувана якість бетонної поверхні.

Залежно від умов застосування, навантажень і конструктивних рішень щитова опалубка може бути розрахована на різні навантаження. Тому її додатково класифікують за серіями.

Найчастіше виробники поділяють металеву опалубку на три основні серії — легку, середню та важку.

Легка серія — опалубка з невеликою масою щитів, які можна підіймати вручну. Рами переважно виготовлені зі сталі або алюмінію з товщиною металу приблизно 2-2,5 мм. Щити зазвичай мають ширину до 90-120 см, щоб із ними могли зручно працювати двоє людей без залучення техніки.

Через невелику товщину металу така система не розрахована на високий тиск бетону, тому її застосовують там, де конструкції невисокі або мають просту геометрію. Головна перевага цієї серії — мобільність і швидке складання, проте через обмежену жорсткість легку серію не використовують у місцях, де значні висоти або потрібно заливати багато бетону за один раз.

Середня серія (полегшена). Щити виготовлені зі сталі товщиною 2,5-3 мм або з алюмінію із підсиленим профілем. Цю серію опалубки часто обирають як альтернативу важкій, наприклад, на об’єкт, де недоступна важка техніка і необхідно монтувати щити вручну.

Такі системи добре працюють у проєктах із повторюваною геометрією та чітким ритмом бетонування. Водночас алюміній, як матеріал, має свої особливості: він чутливіший до локальних перевантажень і механічних пошкоджень, ніж сталь, а також вимагає уважного контролю тиску бетонної суміші. Тому алюмінієву опалубку використовують переважно у межах визначених конструктивних і висотних параметрів, для яких вона розрахована.

Важка серія. Щити мають посилену раму зі сталі товщиною 3-4 мм і ширші профілі ребер жорсткості. Ці конструкції можна використовувати для висотного бетонування, великих об’ємів і частих повторень.

Її монтаж виконується важкою технікою, що скорочує кількість перестановок і прискорює підготовку опалубки до наступної заливки.

Коли геометрія виходить за межі стандартних модулів, застосовують балочно-щитову, або комбіновану, опалубку. У цьому випадку площина формується з балок і щитів або фанерних елементів, що дозволяє гнучко змінювати розміри, висоту й конфігурацію. Такий підхід дає більше свободи в роботі зі складними архітектурними рішеннями й нестандартними формами, де типові щити не забезпечують потрібної адаптивності.

Комбінована опалубка об’єднує в одній системі різні конструктивні елементи — наприклад, балки та щити, металеві компоненти й фанеру. Такий підхід дозволяє адаптувати опалубку під змінну геометрію, нестандартні вузли та складні архітектурні рішення без прив’язки до жорстких модулів.

Суттєва перевага комбінованих систем — гнучкість. Вони дають змогу працювати з різними формами, висотами та конфігураціями в межах одного об’єкта без зміни базової логіки системи. Водночас така опалубка потребує більшого досвіду від монтажної бригади: правильне збирання, підбір елементів і контроль жорсткості тут відіграють ключову роль у результаті бетонування.

Для багатоярусних і висотних об’єктів, де вертикальні елементи повторюються від поверху до поверху, застосовують підйомно-переставні системи. Після бетонування й набору міцності опалубку не розбирають повністю, а переміщують на наступний рівень у зібраному вигляді, що дає змогу зменшити кількість монтажно-демонтажних операцій.

Залежно від способу переміщення такі системи можуть бути крановими або самопідйомними. У самопідйомних рішеннях опалубка підіймається без залучення крана — за допомогою вбудованих гідравлічних або механічних приводів, що дозволяє працювати в чітких циклах і зменшувати кількість монтажно-демонтажних операцій, особливо на висотних об’єктах.

Поруч із підйомно-переставними системами застосовують і ковзну опалубку. На відміну від переставних рішень, ковзна система працює безперервно: опалубка поступово підіймається вгору одночасно з бетонуванням, без зупинок на окремі яруси. Такий підхід використовують для конструкцій із постійним перерізом і великою висотою, де важлива монолітність і рівномірний темп робіт.

У серійному будівництві з повторюваними плануваннями використовують тунельну опалубку. Вона дозволяє за один робочий цикл формувати не лише стіни, а й перекриття приміщення, поєднуючи вертикальні та горизонтальні елементи в єдину просторову конструкцію. Це рішення орієнтоване на високу повторюваність і чітко організований виробничий ритм.

Окремо варто звернути увагу на радіусну опалубку, яка застосовується для криволінійних поверхонь. Вона дає змогу формувати плавні радіуси без сегментації та ламаних ліній, що особливо важливо в архітектурних проєктах із нестандартною пластикою фасадів або внутрішніх просторів.

Отже, поділ вертикальної знімної опалубки за форматом відображає не матеріал чи бренд, а спосіб роботи системи з геометрією, висотою та технологічним циклом будівництва. Саме це і визначає доцільність того чи іншого рішення на конкретному об’єкті.

На практиці не існує універсального рішення «на всі випадки життя». Житлове будівництво, промислові об’єкти чи інфраструктурні споруди мають різні вимоги до темпу робіт, геометрії, висот і організації майданчика. Тому опалубку завжди доцільно підбирати під конкретний проєкт, а не навпаки.

У орендному парку обладнання Будхаб переважає важка серія опалубки — найбільш універсальне рішення для реалізації проєктів різного масштабу й складності: від багатоповерхових житлових комплексів до промислових і інфраструктурних об’єктів. Водночас залежно від умов будівництва та задач клієнта, ми з легкістю можемо закомплектувати об’єкти середньою або легкою серією.

Сподіваємось, цей матеріал допоміг вам краще зорієнтуватися у виборі опалубних систем і зрозуміти, які рішення підходять саме під ваш об’єкт. Якщо потрібна консультація або розрахунок — наші менеджери завжди готові допомогти:

+38 068 000 22 88


< Усі статті